Визнання фіктивного правочину купівлі-продажу корпоративних прав

Правочини з корпоративними правами у світлі ліквідації підприємства

Якщо для необізнаного громадянина поняття «купівля-продаж бізнесу» викликає асоціації зі звичайною торгівлею, то підприємці давно збагнули вигідність використання цієї операції для збереження активів, зокрема в разі загрози для компанії з боку її кредиторів. Останнім часом операції з продажу та купівлі підприємств здійснюються із завидною сталістю, особливо в посткризовий період розвитку вітчизняної економіки. Не секрет, що ця схема активно застосовується і в спробах ухилення від кредитних зобов'язань, і в уникненні сплати податків, що цілком природно у світлі перманентного впровадження законодавчих новацій у сферу реєстрації компаній та їх оподаткування.

Тому протидія схемі з боку приватних фінансових структур і державних фіскальних також цілком очевидна. Наша компанія, що надає впродовж тривалого часу послуги з юридичного супроводу бізнесу та договірної роботи, має достатню практику, зокрема й судову, щодо врегулювання кредитних відносин. А практика свідчить: у кредитора завжди є можливість оскаржити практично будь-яку дію позичальника, спрямовану на ухилення від зобов'язань за кредитним договором.

Визнання правочину недійсним - перевірка

Наша справа – лише довести цей факт, благо право надає величезну фактичну базу для доведення Вашої правоти. Зокрема, посилаючись на фіктивність укладення правочину з купівлі-продажу, а фіктивний правочин завжди має бути визнаний недійсним у судовому порядку з проведенням реституції – кошти, отримані без законних на те підстав, підлягають стягненню (ст. 234 ЦКУ). Тим самим Ви повертаєте собі можливість контролювати операції позичальника й отримання від нього виплат за кредитом.   

Фіктивний продаж корпоративних прав

 Насамперед завжди варто враховувати факт отримання вигоди від операцій з підприємством не як з майновим комплексом (основними фондами), а як з комплексом прав на нього. Адже саме використання виробничих активів у бізнесі неможливе без вирішення адміністративно-реєстраційних питань (отримання дозвільних документів, які, своєю чергою, можуть мати обмежений строк дії), і в разі купівлі «голих» матеріальних цінностей новий власник має все це вирішувати самостійно й «з нуля».

Фіктивний правочин купівлі-продажу

Купуючи ж права на готовий бізнес, він має можливість розпочати його ведення хоч завтра, адже переоформлення права власності на діяльності підприємства може й не позначитися, але, звісно, не може не позначатися на вартості прав. Тому продаж так часто розглядається власником підприємства як варіант «альтернативної ліквідації» - замість оплати послуг держреєстратора він отримує кошти від покупця.  А ось логічне обґрунтування вартості та відповідність середнім ринковим цінам на бізнес того чи іншого роду – важливий аспект дійсності та прозорості проведення будь-якого правочину.

Продаж будь-якого товару за заниженою ціною, як  і купівля без користі для господарської діяльності підприємства дають підстави для сумнівів у дійсності такої операції. Не секрет, що з метою зниження сплати податків продавець і покупець часто занижують вартість корпоративних прав у договорі, ризикуючи втратою неофіційно переданих коштів у разі визнання такого договору недійсним. Практика цілком аналогічна операціям з купівлі-продажу нерухомості фізичними особами.

Чимало приводів для оскарження викликають і суто формальні моменти, пов'язані з оформленням договору: незазначення чи різночитання щодо його істотних умов (ст. 153 ЦКУ), підписання неуповноваженою особою (ст. 48 ЦКУ), недотримання форми договору (ст. 45 ЦКУ). Безумовно, сьогодні, ідучи назустріч бізнесу та значно спрощуючи супровідні юридичні процедури, держава внесла чимало змін до регулюючої законодавчої бази, зокрема договір продажу корпоративних прав не потребує, як раніше, нотаріальної форми (зміни з 07.06.2011 р. до ЗУ  «Про реєстрацію юросіб та фізосіб – підприємців» № 755 від 15.05.2003 р.). Також законодавство не вимагає і його державної реєстрації.

Договір фіктивної купівлі-продажу організації

Але залишається проблема, пов'язана з моментом переходу корпоративних прав від колишнього учасника до нового, а момент виникнення і, відповідно, розпорядження правом власності – завжди основоположний для сторони, що має його обтяження. Хоча чинне законодавство окремо не регулює це питання для корпоративних прав, і право власності в покупця має виникати з моменту передання майна на загальних підставах (ч. 1 ст. 334 ЦКУ), не можна не зважати на особливий характер такого «товару», як корпоративні права (ст. 167 ГКУ).

Прямо зачіпаючи й регулюючи майнові інтереси, вони самі майном не є. Очевидно, що операції купівлі-продажу підприємств особливо затребувані через  фінансову вигоду для сторін - внесення коштів до статутного капіталу не оподатковується, оскільки корпоративне право виступає інвестиційним активом, а той підлягає оподаткуванню при його продажу. Не нараховується ПДВ при продажу корпоративних прав за грошові кошти та при їх обміні на цінні папери чи інші корпоративні права. Тому аналіз дотримання вимог ПКУ (пп. 196.1.1 ПКУ щодо особливих правил оподаткування операцій з корпоративними правами) при підписанні договору купівлі-продажу компанії може дати вкрай корисну інформацію для кредитора як продавця, так і покупця.

Як відомо, інформація з ЄДРПОУ є підставою для ухвалення важливих рішень як контрагентами підприємства, так і державними органами. Закон вимагає, щоб установчі документи компанії містили порядок переходу часток у статутному капіталі товариства (ст. 51 ЗУ «Про господарські товариства» від 19.09.1991 р. № 1576-XII). Тому можна стверджувати, що до внесення відповідних змін до Держреєстру не можна говорити й про зміну власника. 

Договір купівлі-продажу бізнесу

Також широке поле для дій із відстоювання Ваших прав почерпнуть наші досвідчені юристи і з установчих документів сторін договору купівлі-продажу прав, оскільки підприємства різних організаційно-правових форм мають свої вимоги до контрольного пакета акцій (часток у капіталі).  Саме він дає своєму власнику можливість повного контролю над компанією, і якщо  для ТОВ він становить понад 60% статутного капіталу, то в АТ необхідно 75% акцій. До того ж не завжди звертають увагу на необхідність фіксації рішення загальних зборів про продаж підприємства, на право підписання договорів конкретною особою (директор не має його автоматично, якщо це не прописано в установчих документах) тощо. Наші фахівці з корпоративного права перевірять, чи було дотримано правило переважного права (у ТОВ та ЗАТ учасники й акціонери мають переважне право на купівлю часток/акцій) – це одна з найсерйозніших підстав для судового спору про визнання недійсності правочину.

Свої вимоги, зважаючи на специфіку «товару», висуваються до правочинів такого роду й антимонопольним законодавством. Ст. 24 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 р. прямо передбачає залежно від особливостей (розміру активів та обсягу реалізації кожної зі сторін) дозвіл АМК як умову здійснення операції. За  його відсутність у пакеті документів передбачена серйозна відповідальність, але для нас важливіша можливість використати промах сторони договору на свою користь.

Не варто й говорити про важливість перевірки обтяжень власності – часто при укладенні кредитного договору юрособа як заставу використовує свої акції. Але навіть у разі згоди покупця придбати компанію з боргами необхідно отримати принципову згоду банку-заставодержателя на вчинення правочину – адже він цілком може й не погодитися на зміну власника застави. Інакше правочин виглядає сумнівним. Не менш важливий і облік такого «дрібного» зауваження, як згода подружжя продавця – фізичної особи (ст. 65 СКУ) на продаж ним корпоративних прав – часто його відсутність стає підставою для оскарження операції. 

Особливо всі перелічені питання важливі в ситуації, коли стороною в правочині виступає офшорна компанія, присутня на ринку суто номінально. Без допомоги юристів Вам практично не виявити реальних вигодонабувачів, а отже, і розрахувати свої дії.