Розірвання договорів поруки

Банки останнім часом ставляться до видачі кредитів дедалі ретельніше й принциповіше, тож дедалі більшою популярністю користуються будь-які законні способи заручитися підтримкою для цієї мети, підвищити свій статус і рівень платоспроможності. Одним із таких способів є укладення договору поруки. Загалом можна констатувати, що саме в кредитно-банківській сфері порука знаходить своє реальне втілення в сьогоднішніх умовах. З одного боку, вона вигідна позичальнику, а з іншого – і кредитору, оскільки зміцнює його шанс отримати кошти в разі невиплати кредиту позичальником.  

Припинення договору поруки

Поручитель поручається перед кредитором боржника не лише за виконання ним свого зобов'язання, а й за його порушення (ст. 553 ЦКУ). Якщо боржник не в змозі виконати зобов'язання перед кредитором або ухиляється від їх виконання, останній має право стягнути суму заборгованості з боржника та поручителя солідарно в судовому порядку. Практично поручитель несе ту саму відповідальність, що й сам боржник – звісно, якщо конкретний договір не містить особливих моментів їхніх відносин.

Проте негативним нюансом договору поруки є неможливість відмовитися від нього з власної ініціативи, навіть якщо поручитель через різні причини не має змоги й далі виконувати свої зобов'язання за договором. У таких ситуаціях єдиним виходом видається звернення до досвідчених юристів, які готові на підставі доволі суперечливої останнім часом судової практики допомогти Вам вийти з договору з найменшими втратами.

Ст. 559 ЦКУ підстави для припинення поруки перелічує чітко:

•   припинення основного зобов'язання (його виконав сам боржник, воно було визнане недійсним тощо);
•   основне зобов'язання було змінене без згоди поручителя, і тим самим його відповідальність перед кредитором збільшилася;
•  після спливу строку виконання зобов'язання прийняти належне виконання як від боржника, так і від поручителя відмовився сам кредитор;
•  якщо позичальник не виконав свої зобов'язання зі сплати чергового місячного платежу, а кредитор протягом наступних шести місяців не пред'явив вимогу до поручителя;
•  борг переведено на іншу особу, за яку поручитель поручатися відмовляється;
•  сплив строк дії договору поруки – але оскільки він є не самостійним, а  акцесорним щодо кредитного, його строк здебільшого обумовлюють строком кредитного.

Водночас положення цієї статті на практиці не завжди тлумачаться судами у спорах з фінансовими структурами однозначно, і тоді доводиться шукати витончені інструменти для припинення поруки. Найдієвішим буде, як уже зазначалося, визнання договору поруки недійсним.

Припинення поруки за договором

Особливому аналізу було піддано ч. 1 ст. 559 ЦКУ, і Постанова ВСУ від 25.09.2013 р. зафіксувала цілий перелік конкретних обставин банківських взаємовідносин з клієнтами, що призводять до припинення поруки. Ідеться про важливі зміни умов основного зобов'язання, здійснені без згоди на те поручителя та які призвели до збільшення обсягу його відповідальності: підвищення розміру відсотків; відстрочення виконання, у зв'язку з чим збільшується період, за який нараховуються відсотки; встановлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни відсоткової ставки в бік збільшення тощо. Тобто збільшення кредитної відсоткової ставки навіть за згоди банку та боржника, але без згоди поручителя, підстав для покладення на нього відповідальності за невиконання чи неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком не дає  і має наслідком припинення поруки.

Доволі поширена й практика звільнення від договорів поруки під час процедури банкрутства позичальника: якщо до неї вимоги до поручителя пред'явлені не були, то  у разі оскарження в судовому порядку договори поруки розривалися. Проте зараз більш затребуване добровільне врегулювання взаємовідносин між позичальником і банком через досягнення домовленостей про можливість передання кредитору відступного в рахунок погашення з прощенням залишку заборгованості. Тут без юристів нашої компанії Вам просто не обійтися.  

Визнання договору поруки недійсним

До того ж ціла низка суто формальних проблемних місць у договорі може стати Вам у пригоді, якщо юрист вчасно зверне на них увагу, аргументуючи позицію визнання договору поруки недійсним: наприклад, підпис на договорі не належить поручителю (це може встановити лише експертиза). Природа поруки передбачає волевиявлення боржника та поручителя відповідати спільно, тому такі випадки прямо підпадають під дію ч. 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦКУ про визнання договору недійсним.

Якщо постає нелегке завдання з визнання договору із забезпечення кредитних зобов'язань (застава, порука, іпотека) недійсним, найдієвішим механізмом доведення своєї правоти може бути в таких випадках посилання на невідповідність цивільному законодавству України через відсутність волевиявлення поручителя на укладення договору.